Sme generácia, ktorú už nemožno vrátiť späť. Vyrástli sme inak. Zo školy sme chodili pešo. Taška ťažká

— Ви б у своїй квартирі спочатку порядок навели, а потім мою критикували! Ці слова вирвалися в Оксани

Pochopila som, že som dospela v tej chvíli, keď som si uvedomila, že už nečakám ja na mamu.

Keď ho prvýkrát držala v náručí, čas sa zastavil. Bol maličký a teplý. Jeho drobné prštky sa pevne držali jej ruky.

Ось такий несподіваний поворот стався перед омріяною відпусткою. — Моя мама їде замість тебе.

Торт простояв на столі вже годину, і крем почав осідати. П’ятдесят п’ять свічок — стільки

Keď rodičia odídu, svet sa zrazu zmenší. A zároveň sa stane obrovským a chladným. Nikto nás nepripraví

— Цього ви точно не чекали, — повторила Надія. — Я не дозволю вам піти й лишити її, наче товар із браком.

Niektoré rána nezačínali zhonom. Začínali hlasom mamy. Bol pokojný a istý. “Vstávaj,”