У нашому дворі на Вишневій, це в Ірпені під Києвом, роками стояла стара альтанка. Нею вже ніхто не користувався

Галина тримала шампур у руці й дивилася, як сік крапає на розпечене вугілля. Запах смаженого з дитинства

Sestry. Prečo vlastne existujú? Aby sa mali rady, aj so všetkými chybami. Aby sa neporovnávali.

Галина саме доварювала борщ, коли на кухню зайшов чоловік. «Галю, треба поговорити», — рішуче заявив Степан.

Na tú noc nikdy nezabudnem. Môj syn je dávno dospelý muž. Silný, samostatný. Taký, čo si poradí sám a

— І це весь обід? — голос Олі прозвучав, як тріснутий дзвіночок. Вона зазирнула в каструлю.

За п’ять годин до приїзду гостей я тихо зібрала валізу й поїхала в санаторій. А потім дивилася

Mám šesťdesiatdva rokov. Svoju slobodu nedám. Nikomu. Nepotrebujem muža, ktorý od mňa niečo čaká.

Sme generácia, ktorú už nemožno vrátiť späť. Vyrástli sme inak. Zo školy sme chodili pešo. Taška ťažká