— Цього ви точно не чекали, — повторила Надія. — Я не дозволю вам піти й лишити її, наче товар із браком.

Niektoré rána nezačínali zhonom. Začínali hlasom mamy. Bol pokojný a istý. “Vstávaj,”

Я не сварилася. Я просто зробила все по-своєму. — Скасував викликом сантехніка і доставку насоса, — оголосив

— Сама гостей покликала, сама їх і годуй! — кинула я свекрусі просто в обличчя, зібрала свої каструлі

Мене звуть Галина Коваль. Мені шістдесят два роки. Усе життя я вчителювала у школі в Житомирі, а від

Vošla som do obchodu ako každý iný deň. Vybrala som si tovar. Sama som ho naskenovala. Sama som ho zabalila.

Dlho premýšľala, čo by si mala priať do nového roka. Nerobila si zoznamy. Nesnívala o veľkých veciach.

Mama vždy čakala pri okne. Snehu pribúdalo každým rokom viac. “Dcéra prišla minule, prídem aj teraz,”

Pozrela som na fotku a zastavila sa. Dievča ako z iného sveta. Žiadne červené vlasy. Žiadne modré pramene.